ІНФОРМАЦІЯ-ПРИВИД

Це ведуча лінія моєї теорії стосовно астми

Так називаємо випадок, коли людина відчуває ампутовану руку чи ногу, так ніби вони ще були живими. Перші дослідження про це оприлюднив американський невролог Weir Mitchell в 1866му році, надрукувавши це як анонімну новелу в журналі "Атлантік", під назвою :"Подія Жоржа Дедлов".
Відсутні члени-привиди відчуваються по ріжному: стиснення, холод, тепло. сверблячка, відчуття вологості, лоскотання, "мурашки" та інш.
Відсутнній член завжди сприймається як невід"ємна частина тіла і первопричина цього феномену досі не знана. Припускалося, що нейрома ( вузолок, що з"являється на відрізаному нерві, на місці ампутації,) подає інформації, але всі хірургічні пошуки в цьому напрямку, як то перетинання нерва вище нейроми або на її початку, перетинання деяких нервових відгалужень спинного мозку,екзерез (вилучення з тіла чужорідних або шкідливих елементів).деяких площин таламуса та кортекса - не дали достатніх результатів.

Нова теорія

висловлена Рональдом Мельзак з Монреальського університету Мак Жілл,припускає думку про мозкову нейро-матрицю , тобто "цілу мережу нейронів , яка не тільки сприймає та відповідає на чуттєві стимули, але й створює, як автор називає, "нейро- підпис" знак, - тобто сигнал що вказує-" тіло ціле, непошкоджене, і належить безсумнівно собі самому".
Ця нейро-матриця може мати три нейронні обіги:

• чуттєвий обіг, проходить через таламус і входить в соместезичний кортекс (частина мозку яка сприймає чуттєві інформації в певному порядку (соматотопія) і виявляє зображення усіх частин тіла).
• ще один обіг веде до лімбічної системи, яка має ключову роль в наших емоціях та в спонуканні нас до діяльності (система скупчення ядер та кортикальних площин тісно пов"язаних між собою, що зветься: вісцеральний, або аффективний мозок).
• третій обіг складається з кортикальних площин, які забезпечують пізнання свого "я" та розпізнають чуттєві сигнали, головним чином сигнали з парієтальної частини, яка виз-начає самосвідомість та виважує чуттєві сигнали. (Люди з ураженням парієтальної частини в одній з півкуль мозку, лежачи в ліжку, відштовхують одну із ніг, вони переконані, що вона чужа).

Рональд Мельзак думає, що чуттєві сигнали доходячи до мозку розходяться одночасно по всіх трьох обігах-колах, а інформація цих кіл збігається в один сигнал, який передається до інших мозкових площин. Цей сигнал переходить в свідоме сприймання, але в якій частині мозку - це ще не відомо. Таким чином нервовий імпульс передає не лише чуттєві інформації, а і :"це відчуття стосується мого тіла". Автор думає також,що сполучення нейро-матриці з самого початку визначаються генами, а не досвідом чи вивченням. (інформація з:" les membres fantomes" - Pour la science - " Scientific American"- N° 176 june 1992).

Що ж спільного між відчуттям неіснуючої руки чи ноги та проблемою що торкається імунної системи ?
Теорія Рональда Мельзака підтвержує, по 8ми роках, правильність моїх спостережень та висновків.

Бо почав я мої спостереження, якраз відходячи від ідеї що деякі патології, як астма, екзема, псоріяз, діабет, целлюліт та авто-імунні захворювання мають за основу помилкове розшифрування чуттєвих інформацій.

З"являються численні очевидності

Метамеричне розміщення нашкірних пошкоджень (поверхність шкіри розділена на сегменти, як ніби цитринові дольки, які приймають кінцівки нервів, що виходять від хребта, за винятком обличча) завжди мають відношення до суглобного зміщення на рівні того хребця, від якого ці нерви відходять. Я почав з принципа, що в цій зоні в наслідок численних затиснень нервових фібрів хребта, суглобних вивихів, запалень тощо,могли створитися інформації-"привиди", невірно сприйняті як ідучі від шкіри чи внутрішніх органів. Але для появлення точно визначеної хвороби необхідне домінуюче сполучення того чи іншого хребетного поверху, який саме висилає інформацію. Перший поверх, пов"язаний з зірковидним ганглієм, завжди задіяний у всіх патологіях імунної системи.

Якщо домінуюче сполучення витікає з другого чи з третього грудного поверху, то ми матимемо відголос на легеньовому сплетенні. Якщо домінуюче сполучення між першим грудним поверхом та крижовою кісткою (сакрум) то з"явиться нашкірна реакція на тиловій частині ніг. Простий факт вирівняння усіх суглобних заблоковань, виправлення постави, вертикальності пацієнта, все це дало мені доказ, що організм людини сам відкидає те що йому непотрібне.
Аби краще зрозуміти цей принцип, потрібно глибше розвити ідею Роланда Мельзака.

Навіщо обмежувати інформацію-привид на одні лиш випадки ампутації ?

• Чи може суглобне мікро-пошкодження викликати шкодоносні інформації на пробігу чуттєвої нервової фібри ?
• Чи ці інформації (соматизовані, чи ні) зможуть бути відчуті як ідучі з заторкнутої метамеричної зони ?
• чи як ідучі з вісцеральної зони ?
• Чи зможуть ці інформації (соматизовані, чи ні) викликати охоронні реакції організму в радикулярних чи вісцеральних зонах, з яких вони неначе-то виходять ?
• Постійна шкодоносна інформація (соматизована, чи ні) яка неначе-то виходить з метамерної або вісцеральної зони, чи може вона поступово змінити психо-афективну поведінку людини ?

Гадаю, що вдповіді на всі мої запитання висвітлені в теорії Рональда Мельзака про нейро-матрицю та нейро-підпис.
Між лімбічною та чуттєвою системою існує зв"язок, який грає ключову роль в наших емоціях (відчуття болі, чогось приємного чи набридливого) та в нашій спроможності до дії. Постійна шкодоносна інформація, правдива чи фальшива, чуттєвого чи вісцерального походження, навіть не соматизована, звичайно може поступово впливати на психо-афективну поведінку людини. Ця теорія нейро-підпису, прирівнена до нейро-матриці, яка вказує, що тіло людини це одне ціле і належить повністю собі самому, це на мій погляд є ключ, що відкриває усі двері до того що стосується патолгій імунної системи, і також до деяких психічних патологій.

Це все дозволяє нам зрозуміти механізм відкидання при пересаджуванні органів не лише як просту реакцію, незалежну від імунної системи несумісности, а як відповідь тіла:" це мені не належить, я мушу його відкинути!"
Розмірковуючи далі ми можемо також припустити, що початок дії розмноження клітин(неоформації, пухлини) може виникнути через "відсутність певних інформацій на відповідних територіях".
Я спробую глибше розвинути мою теорію. Для цього потрібні деякі пояснення.
Якщо нейро-матриця та нейро-підпис генетичного походження і мають обов"язок слідкувати за цілістю тіла, то, вони ж керують і процесом зростання та формою тіла.

За цим принципом :

• людина будується відповідно з генетичним образом закодованим в її центральній системі.
• остаточна її форма вже запрограмована якраз формою її нейро-матриці, і доки нейро-підпис, у своїй формі та розмірі не проявляється, зростання людини продовжується .

По суті, кожна клітина, кожний орган, усе тіло, як і всі його функції та розміри, керуються та контролюються генетичною структурою, зорганізованою в центральній системі.
Це може, наприклад, зберігати який будь орган в його клітинному стані, в його власній функції та розмірі. Цей орган може не залежати від загалу.
Коли ж по невідомій причині, ненормальна інформація, правдива чи фальшива, попадає на територію цього органу, то що станеться ?
Припустім, нейро-матриця відчує, що невеличка об"ємність органу стала відсутньою. Це може, у відповідь, викликати наказ клітинам множитися, щоб заповнити помічену (невірно) порожнину.
Якщо інформвція порожнечі постійна, -бо ж фальшива- множення клітин буде продовжуватись.
Це в якійсь мірі: підтвердження дозволу зростання, що дозволяє клітинам не лише множитися,а і відроджуватися.

Простежимо наприклад зріст органу дитини: розмір органу звичайно менший ніж у дорослого. Поки він не досягне розміру дорослого, відповідні клітини будуть множитися. Коли кінечна форма і розмір будуть досягнені, множення клітин припиняється і замінюється контрольованою регенерацією - одна клітина замінює лише одну клітину.

Я інтуітивно та глибоко переконаний що майбутнє визнає мою правоту

Реакцію організму треба шукати на рівні інформацій, бо :

• тіло виробляє лише те що йому здається потрібним або необхідним.
• інформація не є екзогенною, я переконаний що вона ендогенна.

Так про це сказано в Євангелії :

• "Найгірший ворог людини. це його власні слуги" (ті що в його власному домі).

Я можу зрозуміти, що екзогенні проблеми, які створюють шкідливі тілесні напруження можуть погіршити фактори захворювання. Але з мого 11тирічного досвіду на терені лікування астми, я можу засвідчити, що у випадку травми, патологія з"являється через 5 років після травми яка порушила механічні структури тіла.
Коли структури порушені, розладжуються і інформації ідучі від цих структур, центральна система діятиме відповідно, логічно. Ця логіка нами не усвідомлюється і ми приймемо її захисні реакції як виявлення патології.

Перебудува статури людини в її вертикальності дає можливість центральній системі відчути створену нею анормальність та привести все знов до нормальної функції. Цей принцип діє при астмі та нашкірних патологіях (з 1984го року).
Існує схожість між механізмом появлення ліподистрофії (целлюліт у жінок) та постійним збільшенням ваги. Цей механізм базується на інформації про холод, що можливо виходить з деяких нашкрних метамеричних територій. Але ж насправді ці інформації походять від суглобних проблем тазу та крижів. (Завдяки цій довідці я мав честь надрукувіти її в журналі Національного Синдикату Естетичної Хірургії, № 43, том ХІ червень 1986р.). Через симпатичне сполучення що виходить з вищого поверху крижів, та через парасимпатичне сполучення з сигналом від нижнього поверху крижів, задіяний також яєчник, Задіяні захисні механізми ріжні, але принципи їх дії, на мою думку, подібні. Якщо ми визнаємо. що організм виробляє лише те що йому потрібно, то у випадку не знайденої причини патології найвигідніше було б виходити з принципу, що основою патології є фальшива інформація.
Я думаю, що суспільство нашого тіла (організму в цілості) фукціонує по образу людського, матеріалістичного суспільства. Досконалість його діяльності полягає (на жаль!) в приципі досконалості стосунків, обмінів, які породжують досконалість споживання.
Але в цьому принципі бракує головного виміру, того якраз який прямує до зникнення проміж людей і якого так недостає в суспільстві : духовний вимір.

Ідеал суспільства , та ідеал нашого організму, мусіли б діяти в ось такому порядку :

• духовність
• обмін,комунікація
• споживання

Неповага, порушення цього порядку приводить лише до хаосу... у всіх видах суспільства.
Духовність приводить лише до Любові.
Любов до свого ближнього дає лише бажання дати йому трохи себе.
Бажання дати частку себе, в нашому суспільстві, спонукає до ризикування.

А ризикувати, це, наприклад ствержувати :
- що краще вилікуватись поза законом, чим залишати помирати людей з законом.

Тобі, Франк.